Українська література. Конспект

«Життя моє трива...»

( Іван Низовий - поет відродженої України)

Підготувала

учитель Переможненської

ЗОШ І-ІІІ ступенів

Гринько М.М.

Тема уроку «Життя моє трива...»

(Іван Низовий - поет відродженої України)

Мета уроку: ознайомити учнів із життєписом Івана Низового та його творами; викликати захоплення неповторним, чудовим, багатим поетичним словом автора; розвивати творчі здібності учнів і виховувати любов і повагу до народу, до рідної землі, національну свідомість.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Обладнання: портрет Івана Низового, книжкова виставка поезій, фільм про автора.

Методи, прийоми і форми роботи: слово вчителя, учнівські повідомлення,

робота в парах, бесіда, виразне читання

поезії, міні-виступ,сенкан.

Хід уроку

У кожного в житті своя калина

повинна бути...

Іван Низовий

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

• Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Вступне слово вчителя.

На фоні музики учитель читає вірш:

Мала моя батьківщина

насправді така велика,

що я й досі не можу

відшукати в траві сліди земляків,

а треба знайти, треба...

тут ходили Бортнянський і Березовський,

про що свідчить божественна музика

лісів і річок, полів і озер,

тут сміються і плачуть Олесеві солов'ї

на Губенкових вишнях,

тут хвилюється пам'ять

над колискою Хвильового,

а стежини Грабовського і Багряного

на обніжках перетинаються ,

тільки треба знайти , я так мало ще знаю

про малу-немалу батьківщину,

а треба знати, а треба, бо що ж...

Діти, я думаю, ви вже здогадалися, що мова на сьогоднішньому уроці літератури рідного краю піде про життя і творчість видатного літератора, поета-земляка Івана Даниловича Низового.

Ми спробуємо пронести спогади про поета через свої душі і серця по шляхах життя, продовжуватимемо вчитися аналізувати твори, що викликають захоплення від неповторного поетичного слова Івана Низового і виховувати любов до свого народу, рідного краю, своєї маленької батьківщини.

ІІІ. Актуалізація знань, умінь і навичок.

Перед уроком учні отримали випереджувальне завдання. Клас було поділено на групи. Кожна група виконувала свою ділянку роботи.

ІV. Перевірка домашнього завдання.

Учнівські повідомлення.

• Робота в групах.

Надаємо слово І групі «Біографів», які підготували проект «Життєпис Івана Низового»(додаток 1).

• Словникова робота (значення незрозумілих слів, їх пояснення).
• Звіт ІІ групи «Дослідники».

Наша група працювала над поезією Івана Даниловича. Ми дослідили ряд поезій і дійшли такого висновку: для поета образ України - це передусім рідна земля, маленька Батьківщина, де він народився, виріс. Це його родина. Журналіст за фахом, поет за покликанням, Іван Низовий

пройшов непросту життєву школу. Живучи більшу частину свого життя за межами маленької батьківщини, поет з болем у серці згадує рідну Марківку. Про це свідчать такі поезії: «В рідному селі», «Я виріс», «Ось тут я». Неодноразово поет підкреслює, що Україна - це мати.

Іван Низовий про це говорить у таких віршах: «Не любіть Україну тільки на словах», «Там, на краєчку України». Отже, поет - оборонець національного духу, співець патріотичних почуттів. Він над усе любив життя, любив рідну сторону, родичів, земляків. Його поезія торкається всіх сторін діяльності і поведінки людини, всіх глибин і переживань. Вірші його прості, ніжні і щирі, бо пройняті великою любов'ю до всього, про що він писав, його поезія глибоко національна(додаток 2).

V. Операційно-пізнавальний етап.

1. Слово вчителя.

Читання поезії «Народ наш є!»(додаток 3)

• Створення паспорта вірша.

Завдання:

На партах у вас лежать пам'ятки «Ідейно-художній аналіз поетичного твору» та друкований текст вірша. Використовуючи пам'ятки, створити паспорт усього твору.

• ІІІ група «Творча лабораторія» розповість нам про людину,яка не дає творчій спадщині поета занепасти. Це донька Івана Даниловича - Леся.

Звіт ІІІ групи ( додаток 4).

4.Підсумкове слово вчителя

VІ. Рефлексія. Підсумок уроку.

• Створення акровіршів і сенканів «Постать І.Низового»

2. Оцінювання. Аргументація оцінок.

3. Слово вчителя.

Є письменники-блискавки, письменники-струмочки, письменники-джерела, письменники-океани, але всі вони живі, поки їх читає народ. Життя Івана Низового триває в його поезіях, які вчать шанувати одвічні народні цінності, розкривають моральну красу, духовне багатство українців, чарівну силу українського слова. А слово поета буде жити і спонукати нас до любові, віри та творчості.

VІ. Домашнє завдання: вивчити (за бажанням) одну поезію напам'ять;

написати творчу роботу на тему: «Моя маленька батьківщина».

Додатки до уроку

Іван Данилович Низовий - український письменник, публіцист, громадський діяч. Народився 3 січня 1942 року в с. Марківка Білопільського району Сумської області. Часи були лихі, тривала війна, село окупували гітлерівці. Хату знищила німецька бомба, і родина ( бабуся, мама, сестра Ліда )
знайшли притулок у холодному льосі. Там і народився зимової крижаної ночі майбутній поет. І з перших днів свого життя йому довелося зазнати недитячих випробовувань. А у буремні роки Другої Світової війни рано залишився круглим сиротою ( у півторарічному віці).
Не закінчивши школу, Іван пішов працювати у колгосп, де пас корів, скиртував солому, возив намолочене збіжжя до елеватора, був сторожем на баштані, землекопом і вантажником. Та доля на деякий час розлучила його з Україною - закинула працьовитого хлопця на будівничі майданчики Казахстану і Півночі.
У 1966 році переїхав до Луганська, де понад 10 років працював в обласних та районних газетах, був старшим редактором студії телебачення.
Керував обласним літературним об'єднанням. У 1979 -1980-х роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім.О.Горького.
Член національної спілки письменників України з 1972 року. Член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т.Шевченка.
Друкуватися почав з 1960 року . У районній газеті вірш «Еду на Донбас»-це перший і єдиний вірш російською мовою. Автор багатьох поетичних збірок з такими промовистими назвами: «Народжуються квіти» ,
«Тобі моє серце», «Горобина ніч» , « І калина своя , і тополя», « Сльоза небесна», «Хрущі над вишнями», « І гілка своя, і сопілка» , « Вірую»,
«Найбільше право- жить відверто» .
Немало в доробку І. Низового перекладів, прозових і публіцистичних творів. Також писав і для дітей. Його твори друкували в Ужгороді, Львові, Рівному, Донецьку, Луганську та інших містах України.
Іван Данилович - лауреат республікальних премій імені Бориса Горбатова та імені Миколи Черневського, міжнародних літературних премій імені братів Лепких. Також нагороджений медаллю «Будівничий України», орденом Покрови Пресвятої Богородиці( посмертно ).
30 вересня 2011 року після тривалої хвороби письменника не стало. Похований у Луганську на цвинтарі Заріччя.
Додаток 2

Відродись, Україно

Відродись, Україно, не лишень хрестами

На могилах козацьких посеред степів,

А й всіма віковими,
В найглибших глибинах,

Пластами,
Що ховають в собі
Незліченність
Народних
Скарбів.

Піднімись, Україно,
Здіймись над світами,

І не тільки світами,
А й собі доведи,

Що не покритка ти,
Упосліджена геть «москалями»

Й байстрюками пропита в нестямнім розгулі
Біди!
Українься, Вкраїно...

Україно моя

Україно моя!
Після потопту бійся потопу
В океані брехні,

Де загуслий міфічний туман...
Через Азію ти
Не потрапиш ніколи в Європу -
Недовчив географію
Нинішній твій капітан!
Через кола пекельні

Не знайдеш дороги до раю -

Твій пастух не спромігся

Завчити святий «Заповіт» -

Там «Кайдани порвіте!»
Лунає від краю до краю,

Аж здригається світ
Й опадає калиновий цвіт.

Атлантидо моя!
Зберігай свою первісну вроду,
Пригадай свою славу,
Аби подолати ганьбу,-
Окрім тебе, такої,

Нема вже нічого в народу,

Що свій гнів проміняв
На плаксиву вербову журбу!

Атлантидо моя -
Україно моя богоданна,
Піднімися з колін

І лежачих дітей підніми -
Та не може ж так буть,

Що не знайдеться знову Богдана,
Що не вдарять громи

Й не розірвуть завісу пітьми!

Там на краєчку України

Там, на краєчку України,
Де Лебедин і Люботин,
Я, бувши хлопчиком наївним,

Побіг за сонцем золотим.

Воно ж, гаряче й невловиме,
Котилось вдалеч обручем,

Сплакнувши тихо над Любимим
Щемливо-радісним дощем...
Я від Любимого все далі

Втікав - подалі від біди,

Що сталась в глинищі-проваллі,

Забравши матір назавжди...

Без материнської любові

Я виростав, немов бур'ян,

Шукаючи у дивослові
Свій несподіваний талант.

Додаток 3

Народ наш є!

Народ наш є!

До крайнощів здрібнілий,
Розсіяний по світу,-
Все ж він є,
Ніякий ураган осатанілий

Дорешти не донищить, не доб'є

Дубовий гай,
Окрасу калинову

Не обезкровить натиском завій,
Майово, щедровесно

Знов і знову

Шумуй і розквітай, народе мій!
Народ наш є!
Він буде й перебуде
Всі крайнощі,

Всі кривди вікові

У житі життєдайному -
По груди,

По хрестовини цвинтарні -

В траві. Додаток 4

1967рік.У сім'ї Івана Даниловича народилася дівчинка. Назвали її Лесею. Леся на пам'ять про батька заснувала Всеукраїнську міжнародну премію. Завдяки доньці про життя та творчість письменника дізналася чи не вся Україна. Саме завдяки цій відважній жінці творчий спадок Івана Низового було врятовано з окупованого Луганська.

Зараз, живучи у Західній Україні, Леся Низова активно популяризує батькову творчість. З Луганська Леся привезла багатий творчий доробок поета, який нараховує близько 7 тисяч творів.

Леся Низова живе в місті Городку і невпинно працює над упорядкуванням і популяризацією батькових праць.